| Коли потрібен логопед
Щорічно в психолого-медико-педагогічних консультаціях проходять обстеження діти з різними порушеннями розумового, психічного та фізичного розвитку. У третини обстежених працівники логопедичної служби виявляють мовленнєві вади. Тож проблеми дитини з вадами мовлення нині є вкрай актуальними, бо затримка в розвитку мовлення спричиняє уповільнення розвитку інтелекту дитини, обмежує її загальний потенціал.
Коли йдеться про порушення мовлення, нерідко серед людей побутує думка, що нічого страшного в тому немає: дитинка «вибалакається» десь до виповнення їй 5-ти років, тому звертатися до логопеда не варто. Дійсно, є діти, які своєчасно не починають розмовляти, але потім у них відбувається стрімка динаміка з формування й розвитку мовлення. Однак є й такі, в яких з віком мовлення так і не набуває відповідних норм – це діти-логопати, що потребують педагогічної підтримки батьків і допомоги логопеда.
Батькам, які бачать мовленнєві порушення своїх дітей, слід зауважити, що розвиток мовлення – процес психічний. Тож той сектор мозку, що відповідає за розвиток мови, водночас відповідає й за розвиток мислення. Тобто мова й мислення взаємопов’язані складники у формуванні інтелектуального потенціалу дитини. Якщо час на корекцію втрачений і мовлення не розвинене (а це мова в дії), то яких розумових здібностей можна очікувати від дитини? Її інтелект не матиме поступальної перспективи, бо його гальмує несформоване мовлення чи чуття мови.
Порушення мови часто буває серйозною перепоною для успішного навчання дітей у школі. Труднощі в оволодінні читанням і письмом почасти пов’язані з мовними недоліками дитини, коли в неї порушена не тільки звуковимова, але й розрізнення на слух звуків мови та їх сполучень (тобто є порушення фонематичного слуху). Та ще більше ускладнює можливості дитини в оволодінні грамотою недостатньо розвинена здатність розпізнавати лексико-граматичну будову мови.
У тих випадках, коли мовні недоліки дитини обмежуються неправильною вимовою звуків, такі вади не перешкоджають успішному оволодінню грамотою. Діти із загальним недорозвиненням мовлення – порушенням звуковимови й фонематичної системи, неспроможністю розрізнити лексико-граматичну будову мови – гостро потребують логопедичної допомоги. Саме серед цієї категорії дітей надзвичайно великою є загроза відхилення від нормального розвитку людини. Адже порушення психічного розвитку, зокрема мовленнєвого, можуть бути дуже глибокими, якщо полягають у душевних розладах та цілковитій неспроможності розмовляти.
Як логопеду й батькам допомогти такій дитині?
Насамперед треба встановити причину мовленнєвих порушень. Адже вияви мовної патології можуть виглядати однаково, а причини їх різні й численні. Залежно від виявленої логопедом причини визначають методику роботи з дитиною, яка має вади мовлення.
У процесі обстеження фахівець встановлює обсяг мовних навичок у дитини, яка має мовні аномалії, порівнює його з віковими нормативами, а також із рівнем психічного розвитку, виявляє співвідношення дефекту та компенсаторного фону, мовної активності та інших видів психічної діяльності.
Є «немовні» діти, тобто ті, які зовсім не розуміють мови. Їх досить легко сплутати з глухими дітьми чи з тими, що мають знижений інтелект, хоча насправді первинно їхній інтелект збережений. Таким дітям логопедичну допомогу бажано надавати з 4-5-ти років у спеціальних логопедичних закладах або в логопедичному пункті. Діти з порушенням тільки звуковимови потребують логопедичної корекції з 5-6-ти років.
Період дошкільного дитинства найбільш сприятливий для розвитку дитини. Тому застосування спеціалізованої логопедичної програми допомагає зробити процес корекції мовленнєвих порушень та розвиток мовлення захоплюючим та корисним.
Більшість дітей на час вступу до школи мають правильно розвинену мову. Але й серед учнів початкових класів є діти з різними порушеннями мовлення. Вони також потребують невідкладної логопедичної допомоги. Правильна та вчасна організація логопедичної роботи в школі є запорукою усунення порушень мовлення, підвищення успішності учнів.
Отже, батьки за допомогою спеціаліста можуть суттєво допомогти своїй дитині. Вони знатимуть, яке значення для дитини має мова дорослих і як треба розмовляти з маленькими дітьми. Логопед порадить, що дорослі повинні правильно, чітко й не поспішаючи вимовляти кожен звук, не «з’їдати» складів і закінчень у словах, не спотворювати слів. Особливо чітко треба вимовляти незнайомі, нові для дитини слова та багатоскладові. Спеціаліст логопедичної служби завважить, що мовлення дитини розвиватиметься тоді, коли розвиватимуться її знання про навколишній світ, коли активно працюватиме її уява. Тому дуже важливими є вправи та ігри, спрямовані на розвиток дитячої уяви.
Таким чином, основою для успішної інтеграції дитини в суспільство є не тільки взаємодія спеціалістів і батьків дитини, яка має вади мовлення, не лише їх критичність і гуманізм, професіоналізм і відповідальність у всій системі стосунків із дитиною, а й дбайливе ставлення до дитини, вияви доброзичливості, лагідності, розуміння з боку як дорослих, так і здорових однолітків.
Шановні батьки!
Мовна функція є однією з важливих психічних функцій людини.
Порушення мови негативно впливають на весь психічний розвиток малюка, утрудняють його спілкування з тими людьми, що його оточують, відбиваються на його діяльності, характері, поведінці. А це, у свою чергу негативно позначається на опануванні грамоти, на успішності в цілому.
До 6 років в дитини має бути сформована мовна готовність до навчання в школі:
- малюк повинен уміти правильно і чітко виголошувати слова і всі звуки рідної мови, говорити досить гучно, в помірному темпі;
- малюк повинен володіти звуковим аналізом слова, тобто не лише відрізняти звуки один від одного, але і чітко визначати їх послідовність, визначати місце звуку в слові;
- малюк повинен правильно будувати речення різної конструкції, погоджувати слова в роді, числі і відмінку;
- правильно вживати іменники, що не відмінюються;
- правильно підбирати потрібні суфікси при словотворенні;
- малюк повинен логічно, послідовно, виразно, досить повно і точно передавати зміст знайомих казок, розповідей; самостійно складати розповіді по сюжетних картинках, просліджуючи послідовність подій і уловлюючи причинно-наслідкові зв'язки;
- словниковий запас дитини, що вступає до школи, повинен складати не менше 2000 слів, причому в ньому мають бути присутніми всі основні частини мови: іменники, прикметники, дієслова, числівники, займенники, прийменники, частки, вигуки.
Це найголовніше, на що треба звернути увагу. І дуже важливо навчити малюка правильно говорити, терпляче добиватися від нього правильної вимови.
Роль сім'ї в розвитку мовлення дитини
Фізичне, психічне та інтелектуальне виховання дитини починаєть¬ся в ранньому дитинстві. Усі навички, в тому числі правильного мов-лення, формуються в сім'ї. Мовлення дитини формується на прикладі мовлення рідних та близьких їй людей: матері, батька, дідуся, бабусі, старших сестер та братів. Існує думка про те, що мовлення дитини розвивається самостійно, без спеціального втручання та допомоги до-рослих, начебто дитина сама, поступово оволодіває правильною вимо-вою. Насправді ж, невтручання в процес формування дитячого мовлення, майже завжди стає причиною відставання в розвитку. Мовленнєві недоліки, що з'явилися в дитинстві, з великими труднощами перебо¬рюються в наступні роки. Саме тому важливо, щоб у родині були ство¬рені умови для формування мовлення дитини, починаючи з раннього віку. Дуже важливо, щоб маля чуло правильне, чітке мовлення, на прикладі якого формуватиметься його особисте.
Недоречно і навіть небажано говорити з малюком його ж мовою, повторюючи спотворені слова (дитина часто чує «диви» замість «ди-вись», «маєнький» замість «маленький», «мольоцько» — «молочко» тощо), це може гальмувати розвиток мовлення.
Особливо чітко потрібно вимовляти незнайомі, нові для дитини, а також багатоскладові слова. Звертаючись безпосередньо до дитини, ви спонукаєте її до відповіді, а вона уважно прислухається до вашого мовлення.
Батьки повинні привчати дитину дивитися прямо на того, хто гово-рить, тоді вона полегшено перейме правильну артикуляцію.
Причини затримки мовлення
Перша причина. Домінування процесу розуміння мовлення співрозмовників пригнічує процес активної мовленнєвої діяльності дитини. Вона здатна показати рукою, вказати поглядом, поворотом голови безліч речей, про які її запитують, правильно виконати вказівки дорослого. А той очікує від неї появи перших слів, покладаючись на те, що вона розуміє їх, і не переймаючись потребою створення ситуацій предметної дії. Коли малюк активний у різних життєвих проявах, зацікавлено та з розумінням слухає дорослого, то зрештою він заговорить. Це, найімовірніше, буде «прорив» мовленнєвої активності, що приємно здивує тих, хто поруч із ним.
Друга причина. Етапи оволодіння дитиною словами-назвами тривалий час є незмінним. Дорослі просто називають предмети та об'єкти, які викликають у неї інтерес, і зовсім не пояснюють їхніх ознак та властивостей, не показують, як можна діяти з ними. Розповіді, бесіди, читання творів художньої літератури, спільні ігри з малюком лише поодинокі.
Третя причина. Батьки вважають, що прояви їхньої любові забезпечать повноцінний мовленнєвий розвиток дитини, і вживають лагідні слова до неї протягом перших двох років. Вони не усвідомлюють, що суто емоційне спілкування (як вид діяльності) має домінувати значно коротший відтинок часу.
Четверта причина. Велика кількість іграшок, яких у дитини стає дедалі більше, захоплює її. Дитині досить звичайного маніпулювання ними, причому вона проявляє лише звукову активність. Задоволені й дорослі, вважаючи, що малюк уже здатний бавитися сам, не набридає їм, і що з окремих звуків неодмінно вийдуть слова.
П'ята причина. Поява дитячих слів — цілком закономірний процес. Дитина ще не здатна вимовити слово так, як воно звучить в устах дорослого. Розвиненість м'язів її артикуляційного апарата ще не досконала, що й призводить до спотворення, заміни, пропусків звуків. Дитячий же варіант слова розчулює, захоплює дорослих і вони, щоб продовжити свій емоційний стан чи викликати таку саму втіху у знайомих чи родичів, вживають це слово у власному мовленні. Тож дитина має спотворений зразок для наслідування і не відчуває потреби в удосконаленні своєї звуковимови.
Шоста причина. «Зчитуючи» жести, звукокомплекси, міміку дитини, батьки розуміють усе це й ураз задовольняють її потреби. Отже, для неї не актуалізується потреба докладати мовленнєвих зусиль.
Сьома причина. Дорослі переважно доглядають за малюком, а мовленнєвому спілкуванню з ним не надають належного значення та ваги. Його голосові реакції залишаються поза увагою й без відповіді, стимулу до їх активізації та розвитку немає. Отже, збіднене мовленнєве середовище перешкоджає мовленнєвому зростанню дитини. Але ж вона не має іншого способу навчитися говорити, як лише наслідуючи мовлення дорослих.
МОВЛЕННЄВИЙ РОЗВИТОК
Освітні завдання:
Розвивати мовленнєве дихання, подовжувати тривалість мовленнєвого видиху, вчити промовляти короткі фрази на одному видиху.
Уточнювати і розширювати уявлення про будову артикуляційного апарату, роботу його органів при творенні звуків. Тренувати м’язи, розвивати моторику апарату мовлення шляхом проведення артикуляційних вправ.
Розвивати фонематичний слух. Вчити диференціювати на слух у словах всі звуки, у тому числі схожі за артикуляцією тверді і м’які, дзвінкі й глухі, сонорні приголосні, а також сприймати на слух римовані закінчення у віршованих текстах, самостійно добирати прості рими, співзвучні слова.
Уточнювати і закріплювати вимову всіх звуків рідної мови. Домагатися правильної вимови шиплячих, свистячих, сонорних звуків.
Вдосконалювати звуковимову відповідно до орфоепічних, літературних норм: звукосполучень йа, йу, йє, йі, дж, дз, дз`, шч , подовжених м’яких приголосних, твердих приголосних перед и та апострофом, проривного приголосного звука ґ, дзвінких приголосних у середині та в кінці слова, ненаголошених голосних звуків е та и тощо.
Привчати говорити чітко, у помірному темпі та регулювати темп мовлення, розвивати силу, висоту, тембр голосу для передачі різного інтонаційного забарвлення мовлення, залежно від ситуації спілкування, характеру персонажа чи партнера по спілкуванню.
Почати ознайомлення із буквами як знаками передачі звуків на письмі. Сприяти ознайомленню з основними буквами за принципом частотності вживання відповідних звуків в усному мовленні, пропонуючи дітям не алфавітні, в звукові їхні назви.
Формувати початкові уміння звуко-буквеного аналізу складів і слів, злитого читання складів різної структури на основі аналітико-синтетичного способу: двобуквених закритих (голосний + приголосний ) і відкритих (приголосний + голосний), трибуквених без збігу та із збігом приголосних. Поступово переходити до читання односкладових, двоскладових слів простої структури, ускладнюючи завдання для читання залежно від індивідуального темпу засвоєння способів читання дитиною (до пропонування для свідомого читання речень і коротких текстів).
Показники мовленнєвого розвитку:
- володіє правильною звуковимовою;
- регулює дихання і темп у процесі мовлення;
- володіє силою, висотою, тембром голосу;
- розуміє значення мовлення для людини;
- використовує мову в різних цілях;
- ефективно спілкується рідною мовою;
- розрізняє рідну й чужу мови; виявляє інтерес до них;
- має збалансований словниковий запас з кожної сфери життєдіяльності;
- розмовляє грамотно, вживає прості й складні речення;
- веде діалог невимушено, підтримує розмову на запропоновану тему;
- дотримується мовленнєвого етикету у спілкуванні;
- самостійно складає монологічні висловлювання різних типів;
- отримує задоволення від читання (дорослим та власного);
- вільно переказує знайомі літературні твори, зміст побаченого, розповідає напам’ять невеликі віршовані твори, складає і відгадує загадки;
- має уявлення про речення, слово, склад, звук і букву як одиниці мовлення, вичленовує їх із мовленнєвого потоку;
- володіє елементарними навичками роботи із схемами речення, складовими і звуковими схемами слів;
- має навички звукового аналізу простих слів;
- цікавиться читанням, робить спроби читати;
- правильно сидить за столом, тримає олівець і ручку;
- орієнтується на сторінці книжки, альбому, зошита, в межах клітинки та ліній у зошитах з лінованою основою;
- координує рухи очей і кисті руки та впевнено рухається по площині, вздовж рядка при виконанні графічних завдань.
|